Віра залежить і проливається з вільного серця людини, там де не має егоїзму, своїх потреб, бажань. Віра є фундаментом нашого християнського життя з Богом. Коли маємо віру, маємо можливість прийняти всі дари від Бога Отця. Все є даром, нічого немає мого. Даром отримали, даром віддавайте.
"Впавши ниць поклонилися Йому" - ми не зможемо поклонитися Богові, якщо
не визнаємо Його на першому місці в нашому житті. Ми повинні знати, що Він є Володарем нашого життя, нашого спасіння і нашої святості. Я сам нічого не зможу, хіба що нести самого себе, своє "я", свій егоїзм, своє самолюбство, свою гордість і моя віра буде лише поверхневою і теоретичною, а не справжньою, що будується на відносинах і частому перебуванню з Ним та на розмовах при зустрічах. Від нас вимагається віра. Віра – це шлях який повинен пройти кожен, щоб удосконалюватися та споглядати Бога в Його красі. Віра в Христа дає змогу прийняти себе таким, яким я є, й інших також, адже в кожному бачимо Ісуса Христа. Віра є вимогливою і потребує зусиль, потребує зміни мого життя, мого серця. Бути серцем у Божому серці.
Сьогодні, ми можемо поклонятися Йому у Пресвятій Євхаристії – таким чином визнаючи нашу віру в Нього і що Він є Творцем усього того, що є виявом Божої любові до нас. Задаймо собі запитання: “Що для мене означає Пресвята Євхаристія? В який спосіб я беру участь у Святій Літургії?”
Дари, які мудреці приносять Месії, символізують правдиве поклоніння – а як я поклоняюся Богові? Що я можу принести Йому в дарі? Якими є мої дари?
Перш за все, дари мого існування та свободи слідувати з любов’ю за Ісусом Христом, з вірністю відповідаючи на Його покликання. Свобода, однак, вимагає сильного, відповідального та зрілого сумління. Свобода вимоглива і в певний спосіб важча, ніж неволя. Дуже часто нам не вистачає справжньої самопожертви, наша впевненість у собі, у наших силах дуже часто призводить до падіння, до духовної смерті, бо ми не довіряємо Богові. Щоб уникнути цього потрібно зустріти й відчути любов Бога. В любові перебувати та досягти повноти Божої любові. Кожну мить прожити з любов’ю.
Відчуватися любленим, можливо під час молитви, тобто особистих відносин з Богом. Вірити означає мати відносини, довіряти, покладатися. Віра не є досконалою в нас, а лише іде до цього, тому вона передбачає труднощі росту, старанність та наполегливість волі. Проте, варто пам'ятати, що Бог завжди йде на зустріч людині, виявляючи їй свою любов і очікуючи від неї відповіді на Його бажання піти з Ним.
Любов це досконалість віри, бо саме у ній віра знаходить свій повний вияв.
コメント