Святість – це виявлення Господа через людину. Вона має сяяти не від людини, але від Господа через людину. Господь має виявлятись у нашому житті як Слово Бога доброти, ніжності та милосердя.
Святість – це любов...
• Любов до Господа та стосунки з Ним. Молитва, Святі Таїнства, моменти щирого перебування та спілкування з Богом.
• Любов до людей, до своїх рідних, до ближніх та до незнайомців – як постійне і сильне прагнення чинити їм добро.
• Любов до своїх повсякденних обов’язків вдома, на роботі, під час навчання. Це праця для Господа.
Для святого Івана Боско любов до праці була основною можливістю для персонального зростання та зростання в покликані. Дон Боско зробив із роботи справжню духовність. Бо жити – це обов’язок як моральний, так і духовний, спрямований на власне зростання та розвиток інших. Св. Іван говорив, що добре виконання повсякденних обов’язків відповідає покликанню та є служінням, до якого нас покликав Господь.
Робити речі з любов’ю та для любові – основний принцип, що надихає на конкретне й практичне духовне життя, який додає сил і впевненості добре виконувати буденні обов’язки. Душею запобіжної системи о. Боско є досвід повсякденного життя, інтенсивно прожитий у служінні іншим та в присутності Бога. Іншими словами, безкорисливість та любов у вихованні є джерелом зросту для себе та допомогою для інших.
Захистити від спокус на шляху любові здатні покора і піст – тобто звичка відмовлятися від того, що віддаляє нас від Господа. Так, духовність – це безперервне зусилля, наполегливе прагнення до святості, до єдності з Господом. Водночас духовність є життям на 100%! Це здатність бути добрим, веселим, відповідальним.
Жити духовним життям – це прожити якомога краще кожну хвилину життя для Господа у відповідь на Його любов до нас, наповнюючи кожну мить любов’ю.
Comentarios