Інтенсивне духовне життя та щира молитва – той ґрунт, на якому зростає справжня християнська духовність. Це не недосяжний ідеал, але щоденний хліб і реальність людини, що вірує. Те, без чого життя християнина з часом тратить смак і сенс.
Що таке християнська духовність?
Під духовністю сьогодні ми розуміємо сукупність чотирьох основних якостей і чеснот:
• усвідомленості;
• зрілої віри;
• безумовної любові;
• душевного спокою.
Духовність – це цілеспрямоване й особисте прагнення людини до вищого ідеалу і цінності – до Бога, який бачить світ неспотвореним. Таким, яким він є насправді. Духовна людина знаходить внутрішній мир, має віру в себе, любов і співчуття до ближніх. Вона вважає віддане служіння іншим людям одним зі своїх найважливіших пріоритетів.
Духовне життя – це внутрішня потреба, яка виходить із самого нутра людини вже від дитинства, підтримується оточенням і батьками. Вона явно підвищує якість життя людини. Той, хто вірить у себе, не хвилюється через дрібниці, живе свідомо і любить, відчуває себе набагато краще, ніж засмиканий ненависник, переконаний у своїх невдачах, який живе в іншій реальності вигаданого світу, переконуючи себе, що для нього це, мовляв, найкращий вибір.
Водночас духовно розвинена людина намагається пізнати істину свого існування, прагне до знань, до праці. Шукає й знаходить і свою мудрість, і щастя. Отже, духовність – це багатство душі людини.
«Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, – не як слухач-забудько, а як виконавець діла, – той щасливий у ділі своїм» (Як 1, 22-25).
Comments