Будь-який успіх починається з бажання досягти його. Тобто коли ми ставимо собі якусь ціль. Потім важливо організувати собі конкретні кроки, які б допомогли поступово наближатись до обраної цілі. Ці кроки та постійність їхнього виконання приведуть мене до бажаного результату – до життя тим, що я поставив собі за мету.
Наприклад, коли людина хоче навчитись їздити на авто, треба не тільки вивчити технічні можливості автомобіля чи правила дорожнього руху. Сідаючи за кермо, потрібно
максимально зосередитися та бути уважним, чітко контролювати всі дії та якомога краще виконувати все те, що вимагається на дорозі. Згодом такий підхід до справи приведе до того, що людина звикає до машини, вільно почуває себе за кермом і поступово починає діяти автоматично, спираючись на зафіксовані звички та здобутий досвід. Що на початку здавалось досить важким для виконання, бо потрібно було все виконувати за вивченими правилами, стало простою їздою, немов само собою.
Подібно відбувається і з молитвою, і з духовним життям. На початку потрібно
організуватися, встановити певний порядок виконання речей – він називається молитовним духовним правилом. Йдеться про молитву в певний визначений момент, участь у Святій Літургії, сповідь та духовне керівництво. На початку це все здається досить важким, але поступово звичка входить до життєвого ритму людини, формує її. Тоді ці дії перестають бути просто правилом та стануть молитвою серця на фоні повнокровного духовного життя.
Теж саме стосується і зростання в любові, яку ми хочемо осягнути в повсякденному житті. Чим краща самоорганізація, чим більше людина вимагає від себе жити любов’ю, тим більше звикає жити нею, тим більше любов входить у її життя і стає невіддільною його частиною... Земне життя – короткий момент, воно дане нам Благим Отцем, щоби ми проникли в любов Христа. Це і є святість.
Comments