Форум «Шукати»
Педагоги — люди, від яких залежить те, яким зростатиме нове покоління. Їхня робота — це не лише про передачу знань, а й про формування особистості та її ціннісних орієнтирів.
З турботою про освітян ми організували форум «Шукати». Тут роздумували над тим, яким має бути педагог сьогодення, які його завдання та де шукати натхнення для цього непростого, але такого важливого покликання. 🍂
Ділимося з вами ключовими думками з нашої розмови.
1. «Сьогодні, коли вчитель не є основним джерелом інформації, важливо знати, у чому мета його діяльності. Допомогти сформувати цілісну картину світу, ціннісну концепцію, на якій будуватиметься життя дитини, — це покликання освітянина».
«У розумінні сучасної української молоді педагог є дуже важливою людиною. Але є моменти, коли розумієш, що ти більше вчишся від студентів… Педагогам треба бути тими дорослими, які вміють провести через біль і страждання, навіть не маючи відповідей на всі питання».
«Коли ми сіємо, то не йдемо постійно висмикувати й перевіряти, чи виросло. Тому бути сіячем з Ісусової притчі — це про довіру… Довіра до Бога дає внутрішню свободу. А освіта — це служіння! Біда, що люди плутають її з обслуговуванням», — Наталія Якимець, філософиня, PhD із соціальної етики, викладачка УКУ.
2. Мирослав Маринович — дисидент, публіцист, член-засновник УГГ, релігієзнавець, філософ — поділився, що серед найбільших учителів, які сформували його особистість і допомогли пройти через різні випробування та ув’язнення в Радянському Союзі, були, зокрема, мама й сестра.
«Учителями були й ті, що були до мене, від кого ми брали естафету. Цих людей багато. Михайлина Коцюбинська дала надзвичайний урок: треба любити не просто український народ — треба любити кожну людину!
А Левко Лук’яненко своїм питанням: "Ти розумієш, що будеш ув’язнений?” навчив стійкості. Завдяки Олексі Тихому зрозумів, що злу можна ставити межі й не підпускати до себе».
3. «Я не знаю, з якого дому приходять діти. І зрозуміла, що маю бути тією дорослою, з якою дитині буде безпечно. З Божою допомогою треба бути уважною до проявів поведінки дітей, бо за кожною поведінкою стоїть потреба».
«Усі мої діяльності — різні форми одного покликання: бути з дітьми. Мої діти нагадують щодня, що виховання починається із себе», — Устина Слободян, педагогиня, музична керівниця ЗДО, переможниця міського конкурсу «Найкращий педагог дошкілля 2025», співавторка й ведуча YouTube-каналу «Світлик», катехитка, мама трьох дітей.
4. Христина Паранька, вчителька початкових класів багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, директорка катехитичної школи св. Йосафата при церкві Андрія, поділилася, що поштовх стати вчителькою дали вихователі з дитячого будинку, у якому вона зростала. Це люди, які ділилися з дітьми любов’ю, якої ті не могли отримати від батьків.
«Я припинила бути ідеальним учителем і стала тією, яка підтримує і любить. Коли якась дитина проявляє агресію, я не кричу, не сварю, а просто обіймаю й кажу: “Мені теж болить”. Завдяки усмішкам дітей я хочу залишатися з ними».
5. «Діти — головний індикатор того, що відбувається у гімназії. Коли хочете щось знати — спитайте в них. Діти пам’ятають СЛОВА вчителя протягом життя».
«Складно підсвітити цінність кожного окремого педагога. Але керівник — та людина, на яку дивиться колектив. Тому завжди працює власний приклад», — Христина Живко-Гермак, директорка львівської гімназії «Престиж», волонтерка.
6. «Виховання починається від батьків. І в його процесі ми стаємо тими, ким є.
А для салезіян дуже важливим є спільне перебування та переживання різних моментів зі своїми підопічними».
«Коли живеш задля вихованців, спільнота будується природно — сама по собі. Діти бачать і відчувають любов і турботу, тому відкриваються і творять стосунки», — о. Петро Майба, педагог, салезіянин, голова Комісії УГКЦ у справах освіти і виховання, голова ГС «Католицька освіта».
💬 Дякуємо за щире ділення кожному, хто був з нами❤️
Коментарі